Проблема патріотичного виховання дошкільників сьогодні є однією з найголовніших у пріоритетних напрямах роботи ДНЗ. Загальні зміни в суспільстві та державі, політична нестабільність сьогодення обумовлюють необхідність формування у дітей дошкільного віку високих етичних і морально-психологічних якостей, серед яких важливе місце посідають патріотизм, громадянськість, відповідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту. У зв'язку з цим значно зросла роль ДНЗ у підвищенні статусу патріотичного виховання в дошкільній освіті через оновлення його змісту і структури.
Під патріотичним вихованням розуміють взаємодію дорослого і дітей у суспільній діяльності та спілкуванні, що спрямовані на розкриття і формування в дітей загальнолюдських моральних якостей особистості, залученні до джерел національної культури, природи рідного краю, виховання емоційно-дієвого ставлення, почуття прихильності
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і належить почуття патріотизму.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.
Патріотичне виховання дошкільнят має розв'язувати широке коло завдань. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.
Основні напрями патріотичного виховання:
• формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
• краєзнавство;
• ознайомлення з явищами суспільного життя;
• формування знань про історію держави, державні символи;
• ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
• формування знань про людство.
Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.
Базовий компонент дошкільної освіти як державний стандарт визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з правами та обов'язками громадян України.
Згідно з Концепцією дошкільного виховання, програмою передбачено розвиток у дітей національної культури, що є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, що формує у них патріотизм та інтернаціоналізм.
В освітній програмі «Дитина» виховання патріотичних почуттів до своєї Батьківщини у дітей базується на доброзичливому ставленні до представників інших національностей, опануванні дітьми елементарної етики міжнаціональних стосунків, вихованні турботливого ставлення до людей, прагненні допомогти, формуванні у дітей гуманних почуттів, уявлень про доброту, чуйність, сміливість, про те, що люди на Землі можуть жити в мирі й дружбі.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, у якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, якою є природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим вони прославили рідну країну і весь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахування специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Важливим аспектом патріотичного виховання є залучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.
Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями взаємопов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як впитися, як ходити на гостину та ін.).
Сьогоденна ситуація мовленнєвого середовища в ДНЗ не ідеальна. Тому потрібно створити відповідне розвивальне середовище для підвищення інтересу дітей до життя українського народу, до його історії та культури, до природи України шляхом активізації художньо-мовленнєвої діяльності, як у повсякденному житті, так і спеціальних заняттях залучати дітей до рідної мови, ознайомлювати їх з народними традиціями, виховувати до них повагу.
Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з молодим поколінням.
Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів мають спрямовувати свою діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, починаючи з перших років життя дитини і завершуючи її вступом до школи. Серед інших, пріоритетним напрямом освітньої роботи є патріотичне виховання у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на інтересі до найближчого соціального, природного і культурного оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій та звичаїв свого народу).
Позитивне ставлення до світу закладається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями.
Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому акцент вихователі дошкільного закладу роблять на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Дошкільникам дають уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.
Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назви рідного міста або села, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця. Також дітей дошкільного віку ознайомлюють із державною символікою України (прапор, герб, гімн). Цікавою і корисною для них є інформація про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів) та характерні риси українського народу взагалі (миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість тощо).
Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник).
У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями емоційний досвід дітей збагачується новими враженнями, розширюється коло їхніх знань про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.
Завдання, які стоять перед педагогами.
Освітні:
- на прикладі ближнього природного оточення познайомити дошкільнят з
навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;
- вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;
- залучати дітей до національних традицій українського народу.
Розвиваючі:
- засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-
образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з
дорослими і однолітками;
- формувати дбайливе ставлення до природи і всього живого;
- розвивати інтерес до українських традицій і народних ремесел;
- розвивати почуття відповідальності і гордості за свою країну.
Виховні:
- виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення до природи і людей
свого краю, країни;
- виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, дитячого садка;
- виховання поваги до праці.
Дані завдання повинні вирішуватись у всіх видах дитячої діяльності:
на заняттях, в іграх, у праці, в побуті. Щоденно виховувати в дитині не тільки
патріотичні почуття, а й формувати її взаємини з дорослими і однолітками.
Засоби навчання:
- національні іграшки, книги, ілюстрації та ін.;
- мультимедійні посібники, звукозаписи;
- рольова гра, колективно-творча гра;
- спеціально підібраний мовний матеріал;
- розучування віршів, пісень;
- інсценування казок, віршів, пісень;
- ігри рухливі, дидактичні, тематичні, творчі.
Нормативні документи
Закон України про Державний Гімн України
Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України
План заходів МОН щодо реалізації концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді
Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства
(поради педагогам)
Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі.
Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві завдання (А. Богуш).
Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.
Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.
На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герб, Прапор, Гімн) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо). Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й заохочувати дітей до пізнання свого родоводу.
Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хатнього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти увагою й українську національну кухню.
Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).
Навчальні завдання передбачають формування перших наукових народознавчих та історичних понять, у майбутньому - основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.
Вихователь повинен:
• розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;
• формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;
• прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.
Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.
Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують слова стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.
Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слухають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.
Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.
Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.
Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.
Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.
Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А. Богуш, календарно-обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.