Методичні поради з патріотичного виховання дошкільників​

Проблема патріотичного виховання дошкіль­ників сьогодні є однією з найголовніших у пріо­ритетних напрямах роботи ДНЗ. Загальні зміни в суспільстві та державі, політична нестабільність сьогодення обумовлюють необхідність формуван­ня у дітей дошкільного віку високих етичних і мо­рально-психологічних якостей, серед яких важливе місце посідають патріотизм, громадянськість, від­повідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту. У зв'язку з цим значно зросла роль ДНЗ у підвищенні статусу патріотичного виховання в дошкільній освіті через оновлення його змісту і структури.

Під патріотичним вихованням розуміють взаємодію дорослого і дітей у суспільній діяль­ності та спілкуванні, що спрямовані на роз­криття і формування в дітей загальнолюдських моральних якостей особистості, залученні до джерел національної культури, природи рідно­го краю, виховання емоційно-дієвого ставлення, почуття прихильності

Дошкільний вік як період становлення особи­стості має свої потенційні можливості для форму­вання вищих моральних почуттів, до яких і нале­жить почуття патріотизму.

Патріотичне почуття за своєю природою бага­тогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фі­зичний розвиток і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

Патріотичне виховання дошкільнят має розв'язувати широке коло завдань. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної зем­лі, захисників Вітчизни, державної символіки, тра­дицій держави, загальнонародних свят.​

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причет­ності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національ­них особливостей;

• почуття власної гідності як представників сво­го народу;

• толерантне ставлення до представників ін­ших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.

Основні напрями патріотичного виховання:​

• формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

• краєзнавство;

• ознайомлення з явищами суспільного життя;

• формування знань про історію держави, дер­жавні символи;

• ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

• формування знань про людство.​

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен зро­бить свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Базовий компонент дошкільної освіти як дер­жавний стандарт визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з пра­вами та обов'язками громадян України.

Згідно з Концепцією дошкільного виховання, програмою передбачено розвиток у дітей націо­нальної культури, що є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, че­сті, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, що формує у них па­тріотизм та інтернаціоналізм.

В освітній програмі «Дитина» виховання патріотичних почуттів до своєї Батьків­щини у дітей базується на доброзичливому став­ленні до представників інших національностей, опануванні дітьми елементарної етики міжнаціо­нальних стосунків, вихованні турботливого став­лення до людей, прагненні допомогти, формуван­ні у дітей гуманних почуттів, уявлень про доброту, чуйність, сміливість, про те, що люди на Землі мо­жуть жити в мирі й дружбі.

​ Дитина старшого дошкільного віку може і по­винна знати, як називається країна, у якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні мі­сця, якою є природа рідного краю та країни, де ди­тина живе, які люди за національністю, за особи­стими якостями населяють її країну, чим вони про­славили рідну країну і весь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Досягти якісного рівня патріотичного вихован­ня дошкільників не можна без урахування специфі­ки окремих регіонів, їх національних особливостей.

Важливим аспектом патріотичного вихован­ня є залучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.​

Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.​

Значну роль у вихованні дітей відіграють на­родні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і пере­даються з покоління в покоління (шанувати стар­ших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями взаємопов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як впитися, як ходити на го­стину та ін.).

Сьогоденна ситуація мовленнєвого середови­ща в ДНЗ не ідеальна. Тому потрібно створити від­повідне розвивальне середовище для підвищення інтересу дітей до життя українського народу, до його історії та культури, до природи України шля­хом активізації художньо-мовленнєвої діяльності, як у повсякденному житті, так і спеціальних занят­тях залучати дітей до рідної мови, ознайомлюва­ти їх з народними традиціями, виховувати до них повагу.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспря­мовано, системно, із використанням певних прин­ципів та методів діяльності з молодим поколінням.

Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів мають спрямовувати свою діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, починаючи з перших років життя дитини і завершуючи її вступом до школи. Серед інших, пріоритетним напрямом освітньої роботи є патріотичне виховання у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на інтересі до найближчого соціального, природного і культурного оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій та звичаїв свого народу).​

Позитивне ставлення до світу закладається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями.

​ Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому акцент вихователі дошкільного закладу роблять на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Дошкільникам дають уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.​

Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назви рідного міста або села, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця. Також дітей дошкільного віку ознайомлюють із державною символікою України (прапор, герб, гімн). Цікавою і корисною для них є інформація про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів) та характерні риси українського народу взагалі (миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість тощо).​

Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник).

​ У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями емоційний досвід дітей збагачується новими враженнями, розширюється коло їхніх знань про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.

Завдання, які стоять перед педагогами.

Освітні:

- на прикладі ближнього природного оточення познайомити дошкільнят з

навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;

- вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;

- залучати дітей до національних традицій українського народу.

Розвиваючі:

- засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-

образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з

дорослими і однолітками;

- формувати дбайливе ставлення до природи і всього живого;

- розвивати інтерес до українських традицій і народних ремесел;

- розвивати почуття відповідальності і гордості за свою країну.

Виховні:

- виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення до природи і людей

свого краю, країни;

- виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, дитячого садка;

- виховання поваги до праці.

Дані завдання повинні вирішуватись у всіх видах дитячої діяльності:

на заняттях, в іграх, у праці, в побуті. Щоденно виховувати в дитині не тільки

патріотичні почуття, а й формувати її взаємини з дорослими і однолітками.

Засоби навчання:

- національні іграшки, книги, ілюстрації та ін.;

- мультимедійні посібники, звукозаписи;

- рольова гра, колективно-творча гра;

- спеціально підібраний мовний матеріал;

- розучування віршів, пісень;

- інсценування казок, віршів, пісень;

- ігри рухливі, дидактичні, тематичні, творчі.

Нормативні документи

Закон України про Державний Гімн України

Указ Президента України №580/2015 "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки"

Указ Президента України №334/2015 "Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молодi"

Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України

НАКАЗ МОН України № 1232 "Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді"

Hаказ МОН України № 641 від 16.06.2015 "Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах"

План заходів МОН щодо реалізації концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді

Лист МОН України від 20 жовтня 2016 року № 1/9-561 «Щодо організації роботи дошкільних навчальних закладів но ознайомленню дітей із народними традиціями, святами та обрядами»

Лист МОН України від 25 липня 2016 року №1/9 - 396 "Про організацію національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах"

Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства

(поради педагогам)

Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві за­вдання (А. Богуш).

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герб, Прапор, Гімн) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо). Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й за­охочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хат­нього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових наро­дознавчих та історичних понять, у майбутньому - основи наукового мислен­ня, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:
• розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;
• формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитя­чому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;
• прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з на­родними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують сло­ва стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слу­хають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвива­ють художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А. Богуш, календарно-обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.

Кiлькiсть переглядiв: 258