Безпека життєдіяльності дітей –важливий аспект освітньо-виховного процесу в закладі дошкільної освіти

Керуючись документами, що регламентують діяльність ЗДО (Закони України “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, “Про попередження насильства в сім’ї”, Конвенція ООН “Про права дитини”), зазначимо: провідним завданням сучасної системи освіти є виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальності та суспільної цінності.

Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ЗДО повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого- педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.

Одним із пріоритетних завдань є збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я вихованців. Шляхи реалізації цього завдання обирались у системі та послідовно, відповідно до отриманих раніше результатів роботи у русі формування у дошкільників основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД), шляхом формування свідомого ставлення до збереження власного життя та здоров’я; шляхом вправляння у практичних ситуаціях. Головним документом, яким керувався педагогічний колектив, був Закон України “Про дошкільну освіту”, де зазначено:

“Дошкільний навчальний заклад:

· створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

· формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки”.

Причини травм, що трапляються серед дітей, настільки різноманітні, що протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому після першого етапу роботи стало зрозуміло, що основна увага у профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має спрямовуватися на виховну роботу, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями педагогів, медичного персоналу та батьків. Діти мають опанувати певні знання, уміння, навички, сформовані переконання, що потрібні кожній людині для збереження життя та здоров’я, а також мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях.

Методичні рекомендації з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят (що має враховувати педагог).

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:

Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм і правил поведінки. Їх необхідно також навчати обачності, уміння орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

Максимальний ефект досягається, якщо навчально – виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої шокової терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог.

Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм “вікові” страхи, що спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, формується в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить у собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Вимоги до якості мовлення педагога дошкільного закладу

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Елизавети Тихеєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються і їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Тихеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

якість мовного оформлення мовлення;

ціннісно-особистісні установки педагога;

комунікативна компетентність;

чіткий відбір інформації для створення вислову;

орієнтація на прцес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та коипонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньотекстових зв’язків;

чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чисоту власного мовлення: недопустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.)

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримування і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Використані джерела:

Журнал «Вихователь-методист ДЗ» №3, 2010, ст.11-13

Крутій К.Л. Методика проведення індивідуальних занять», З.: 2003.

Крутій К.Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика. З,: 2000.

ЩО НЕОБХІДНО ДЛЯ ПІСОЧНОЇ ТЕРАПІЇ?

Для досягнення найбільш ефективних результатів необхідно надати дитині можливістьсамостійно обирати предмети для роботи з піском. В якості таких предметів можна використовувати не тільки іграшки, але також всілякі фігурки з глини, пластмаси та металу. Не забувайте про природні матеріали, такі як засушені рослини, насіння, пір’я, камені, черепашки і т.д. Працюючи з цими матеріалами, дитина зможе навчитися осмисленню всіх необхідних змін в навколишньому світі.

Дитина, яка надає перевагу заняттям з піском, прагне до відчуття свого я, вона намагається відкрити нам свій глибокий світ внутрішніх переживань. Залежно від того, яку саме фігурку або предмет вибирає маля під час гри з піском, можна розібратися в причинах виникнення всіх дитячих проблем.

Для виготовлення мініатюр найчастіше використовують фігурки з пластмаси. Це можуть бути персонажі улюблених казок.

Звертайте увагу на те, чим керується дитина при виборі фігурок – вона може виконувати композиції з одного матеріалу, або поєднувати фігурки з різних матеріалів.

Для досягнення хороших результатів, необхідно мати досить велику колекцію мініатюрних фігурок. Можливість здійснення вибору навчить дитину приймати рішення самостійно. Однак щоб дитина не розгубилася, не потрібно відразу пропонувати їй велику кількість фігурок для роботи з піском. Дуже важливо зберегти в пам’яті образ, який дитина спробувала створити – гарний варіант: сфотографувати.

У колекції фігурок, що використовуються в пісочної терапії повинні бути:

1. Тварини, що живуть у всіх природних зонах . Це можуть бути: домашні, дикі, морські, земноводні, гризуни, доісторичні тварини і обов’язково фігурки з мультфільмів. Бажана наявність тварин сім’ями.

2. Птахи дикі і домашні, а також доісторичні ящери.

3. Комахи – метелики, жуки, павуки, мухи і коники.

4. Мешканці морів і океанів – акули, кити, дельфіни, восьминоги і риби.

5. Фігурки, що зображують людей різних професій, а також людей різної статі і віку. До цієї групи також належать фігурки персонажів улюблених дитячих казок.

6. Будинки: житла різних народів. До цієї групи відносяться предмети меблів для кухні, вітальні, спальні та ванної кімнати, будинники із казок.

7. Муляжі продуктів харчування і посуд – тарілки, чашки, ложки і т.д.

8. Фігурки, що зображують транспорт – наземний, повітряний і водний.

9. Дерева і рослини (можна використовувати справжні рослини).

10. Природні матеріали – каштани, жолуді, камені, насіння рослин і т.д.

11. Ґудзики, монетки, дзеркала, годинники та інші аксесуари.

СТАДІЇ ГРИ З ПІСКОМ

У процесі проведення пісочної психотерапії виділяють три стадії гри з піском: хаос, боротьба і вирішення конфлікту.

На стадії “хаосу” дитина бере велику кількість іграшок, безладно розставляє їх на піску, часто перемішує.

Подібні дії відображають наявність тривоги, страху, сум’яття, недостатньо позитивної внутрішньої динаміки. Через “хаос” відбувається поступове “проживання” психоемоційного стану і звільнення від нього. Багаторазове повторення психотравмуючої ситуації, дозволяє змінювати емоційне ставлення до неї. Стадія “хаосу” може займати від 1 до декількох занять. Можна помітити, як від картини до картини зменшується кількість використовуваних фігурок і з’являється сюжет.

Стадію “боротьби” можна спостерігати у складних дітей, підлітків, дорослих. На пісок несвідомо переносяться внутрішні конфлікти: агресія, образи, тривога, нездужання, реальні конфліктні взаємини та ін. Істоти в пісочниці вбивають один одного, відбувається сутичка, війна, важке протиборство. Через деякий час може з’явитися герой або сили, які наводять лад і відновлюють справедливість.

На стадії “вирішення конфлікту” можна спостерігати більш благополучну картину: мир, спокій, повернення до природних занять.

Юнг стверджував, що процес “гри в пісок” вивільняє заблоковану енергію і “активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці”.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Психолог повинен виконувати роль уважного глядача. Позиція психолога – це “активна присутність”, а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

ЯК ПРАВИЛЬНО БУДУВАТИ БЕСІДУ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ З ПІСКОМ

Будуючи картину з піску, дитина переносить на пісочний “лист” ландшафт внутрішнього світу і “диспозицію” в ньому на даний момент. Розігруючи на піску різноманітні казкові сюжети, маленька людина набуває безцінний досвід символічного вирішення безлічі життєвих ситуацій (адже в справжній казці все закінчується добре!).Цей досвід у вигляді “концентрату” потрапляє в несвідоме (поки глибинний сенс програного на піску може не усвідомлюватись).

Деякий час воно активно асимілює новий матеріал в наявну систему світосприйняття. І настає момент (термін для кожного індивідуальний), коли ми можемо помітити у поведінці дитини певні зміни. Це дивно, але вона починає застосовувати в реальності свій “пісочний” досвід!

Всім дітям дається одна і та ж “казкова” інструкція: “Уяви собі, що ти Чарівник. Він довго подорожував. Він шукав місце, де ще ніхто не жив, де не ступала нога людини. І, нарешті, він прийшов в пустелю. І задумав Чарівник перетворити її в казкову країну і населити її різними істотами … Перетвори пустелю в той світ, який ти захочеш“.

Безумовно, це не єдиний варіант “введення” в пісочну середу. Залежно від наших цілей і віку (маленька дитина, як правило, не потребує інструкцій, коли бачить пісок), інструкції будуть звучати по-різному: “Створи те, що хочеш”, “Створи найбільш яскравий епізод твого сну”, “Створи свою сім’ю і розкажи про неї “та ін. Можна дати додаток до інструкції:” Якщо виявиться, що якісь фігурки зайві, їх можна повернути назад, а якщо чогось не вистачить, можна підійти і взяти те, чого не дістає “ .

Коли дитина закінчує створення казкової країни, ми просимо її розповісти про неї:

– що це за світ, казкова країна,

– які істоти її населяють, який у них характер, що вони вміють, звідки вони прийшли в цю країну (можна докладно розпитати про кожну фігурку),

– в яких взаєминах вони перебувають між собою,

– чи всім істотам добре в цьому світі, в цій країні, якщо ні, то що можна

було б зробити, щоб їм стало краще, що можна змінити

– які події відбуватимуться в цій країні, що будуть герої робити далі?

Останні два питання стимулюють дитину вносити зміни в картину. Фантазувати, проектуючи свої бажання на майбутнє пісочної країни. І тут важливо не просто уявляти, а реально робити, міняти: фігурки легко переставляються, вносяться нові, прибирається те, що більше не потрібно.

Деякі діти нічого не бажають змінювати у своїй картині. Вони кажуть, що їх все влаштовує, їм хочеться залишити все “як є”. Це може бути пов’язано з перенесенням на пісочний лист “картини”, стану внутрішньої стабільності. У цьому випадку дитина бажає “зупинити мить”, повністю прожити свій стан. Тобто дана картина не містить невирішеного внутрішнього конфлікту. Для неї зараз ця пісочна “диспозиція” виражає стан динамічної рівноваги.

Якщо дитина каже, що є істота (або істоти), яка відчуває дискомфорт в пісочної країні, ми запитуємо: “А що можна зробити, для того, щоб їй стало краще?” Тут важливо, щоб дитина не просто фантазувала, а реально розігрувала свої фантазії на піску. Після кожної зміни в картині, ми можемо запитувати: «А що було далі? А що буде, коли герой прийде туди, куди він прямує?» і т.п.

Гра продовжується до тих пір, поки герой не потрапить в більш сприятливу ситуацію, або дитина не скаже: “Тепер усім добре”. Це сигнал того, що внутрішнє напруження , яке було на початку гри “опрацьоване” на несвідомо-символічному рівні.

Якщо дитина каже: “Цьому герою дуже погано тут, але нічого зробити не можна”, можна запропонувати їй допомогу: “Ми ж з тобою в казці, а в казковій країні неможливого не буває. Давай підійдемо до чарівної шафи, де живуть фігурки, і подивимося – може, серед них є ті, хто нам допоможе. Буває, що помічники ховаються – їх відразу не помітиш. Але зараз ми будемо з тобою дуже уважні. ”

Якщо і після цього дитина пригнічена, не може знайти собі помічника, – це означає, що проблема глибока і потенційне несвідоме її рішення ще “не дозріло до”. В даному випадку, можна побудувати роботу по “захисту” страждаючого істоти. “Ну що ж, і в казці, і в житті бувають ситуації, коли здається, що допомогти ніхто не може. Давай подумаємо, як наш герой може себе захистити “. Таким чином, ми підсилюємо психологічну стійкість, “включаємо” несвідомі захисні механізми. Можливо, на 3-5 грі дитина вже зможе знайти помічників своєму герою.

З ЧОГО ПОЧИНАТИ ТЕРАПІЮ В ПІСОЧНИЦІ?

На першому сеансі психолог знайомить дитину з правилами поведінки з пісочницею. Спочатку варто наголосити на те, що можна робити – будувати з піску, копати і сипати пісок, наливати воду.

Далі варто озвучити, що не можна:

кидати пісок на підлогу та в інших учасників

брати пісок в рот

наливати воду можна лише в “мокру” пісочницю (якщо у психолога їх дві)

після гри потрібно помити руки

Інколи дитина пробує перевірити правила і навмисне їх порушує. В такому випадку необхідно попередити, що за третім разом невиконання правила пісочниця закривається!

Після того, як правила були озвучені можна сказати дитині такі слова: «Подивися! Це не простий пісок, це пустеля. А ти – чарівник і можеш перетворити цю пустелю в чарівну країну, в якій тобі буде добре!»

Потім треба дати можливість дитині оглянути іграшки. Які іграшки необхідні для пісочної терапії можете переглянути тут.

Давши інструкцію, психолог займає позицію активного глядача – відповідає на запитання дитини, співпереживає з нею розвиток сюжету. Важливо не направляти дії малюка в даний момент часу, а дати повну свободу його фантазії. Якщо дитина сором’язлива, тривожна, не довіряє дорослому, найкраще буде «зайнятися своїми справами» – сісти поряд і спостерігати за нею непомітно. Це введе дитину в стан спокою, надасть їй впевненості в собі, відчуття захищеності і можливість побути самим собою.

ПСИХОЛОГІЧНІ ІГРИ НА ПІСКУ

Дані ігри спрямовані на розвиток творчого мислення і уяви, довільної уваги, знижують тривожність і агресивність, сором’язливість і замкнутість, формують навички спілкування, дозволяють дитині навчитися висловлювати свої почуття.

Граючи з піском у дитини посилюється бажання дізнаватися щось нове, експериментувати і працювати самостійно, в пісочниці потужно розвивається тактильна чутливість як основа «ручного інтелекту». Дуже добре в іграх з піском більш гармонійно і інтенсивно розвиваються всі пізнавальні функції (сприймання, увага, пам’ять, мислення), а також мова і моторика. Пісок як і вода, здатний «заземлювати» негативну енергію, що особливо актуально в роботі з «особливими» дітьми.

Гра «Тематичний світ»

Таким чином можна пропрацювати актуальну проблему. Дітям дається інструкція, наприклад, побудувати світ «Мій дитячий садок», «Моя школа» і т. д. (залежно від проблематики). Між фігурами можна вести діалоги, програвати мініспектаклі життєвих подій.

Гра «Сімейна гра»

Беруть участь всі члени сім’ї, вони будують спільний світ, що відображає їх реальну сімейну ситуацію. Потім світ «оживає» – протягом 5-10 хвилин пропонується пожити в цьому світі, проаналізувати свої почуття. Потім родина будує «ідеальний світ», враховуючи потреби кожного, далі проводиться обговорення, вибираються ті мініатюри, які могли б бути помічниками для досягнення ідеальних стосунків у сім’ї. Ця гра допомагає знайти компроміс для всіх членів сім’ї і сприяє гармонізації відносин.

Гра «Чарівний пісок»

Мета: розвиток тактильно-кінетичної чутливості, зняття емоційної напруги.

Інструкція: “Перед тобою пісок. Хочеш занурити в нього руки? (Відповідь дитини). Опусти руки в пісок і розкажи про свої відчуття (теплий, сухий, розсипається, тече крізь пальчики). Пропусти між пальчиками. Відчувається тепло власних рук? Які спогади (почуття) охоплюють тебе? Щось можеш пригадати?

Давай виконаємо такі вправи:

• ковзай долонями по поверхні піску, виконуючи зигзагоподібні і кругові рухи (як машинки, змійки);

• виконай ті ж рухи, поставивши долоню на ребро;

• зроби відбитки кулачків; ребрами долонь зроби химерні візерунки на поверхні

піску; знайди схожість з іншими предметами (ромашка, сонечко, травинка, дерево, їжачок);

• пройдися по поверхні піску кожним пальцем по черзі правою і лівою рукою (можна групувати пальці по два, три, чотири і т. д.)

• пограй на поверхні піску, як на клавіатурі піаніно або комп’ютера

• занур в сухий пісок кисті рук і починай ними ворушити, спостерігаючи за тим, як змінюється піщаний рельєф

• звільни руки від піску, не здійснюючи різких рухів, тільки ворушачи пальцями і здуваючи піщинки

Запитання після вправи: що ти відчував при роботі з піском? Тобі було приємно чи ні?

Гра “Відбитки наших рук”

На рівній поверхні піску дитина і дорослий по черзі роблять відбитки кистей рук: внутрішньою і зовнішньою стороною. Важливо затримати руку на піску, злегка вдавивши її, і відзначати свої відчуття. Дорослий починає гру, розповідає про свої відчуття: “Мені приємно. Я відчуваю прохолоду (або тепло) піску. Коли я рухаю руками, я відчуваю маленькі піщинки. А що відчуваєш ти?”

Гра “Пісочний дощик”

Психолог: “В нашій пісочниці може йти незвичайний пісочний дощик і дути пісочний вітер. Це дуже приємно. Ви самі можете влаштувати такий дощик і вітер.”

Інструкція: дитина повільно, а потім швидко сипле пісок зі свого кулачка в пісочницю, на долоню дорослого, на свою долоню.

Потім із закритими очима дитина кладе долоню на пісок, а дорослий сипле пісок на один з пальчиків. Дитина повинна вгадати, на який саме. Гра сприяє регуляції м’язового напруги.

Гра “Незвичайні сліди”

Мета: розвиток тактильної чутливості.

“Йдуть ведмежата” – дитина кулачками і долонями з силою натискає на пісок.

“Стрибають зайці” – кінчиками пальців дитина вдаряє по поверхні піску, рухаючись в різних напрямках.

“Повзуть змійки” – дитина розслабленими / напруженими пальцями рук робить поверхню піску хвилястою (у різних напрямках).

“Біжать жучки-павучки” – дитина рухає всіма пальцями, імітуючи рух комах (можна повністю занурювати руки в пісок, зустрічаючись під піском руками один з одним – “жучки вітаються”).

Гра “Змійки”

Мета: зняти емоційне напруження

Інструкція: візьми Змійку за голову або хвіст і проведи по піску. Тепер візьми мотузку так, як ручку, плавно пройди по зміїному сліду. Потім можна взяти Змійку за голову і малювати візерунки: кружечки, петельки, палички.

Гра «Занурення рук в пісок»

Занурення під керівництвом дорослого всієї кисті в пісок, а потім обережне розкопування кожного пальця дорослим. Дана гра спрямована на підвищення тактильних відчуттів і на подолання страхів.

ЯКОЮ ПОВИННА БУТИ ПІСОЧНИЦЯ ДЛЯ ПІСОЧНОЇ ТЕРАПІЇ?

Дитяча пісочниця виготовляється з натурального дерева, найчастіше з його хвойних порід. Дерево є природним матеріалом, воно прекрасно впливає на підсвідомість дорослих і малят і автоматично гармонізує людей. Якщо ви хочете зробити пісочницю самостійно, то сировину можете купити в будівельних магазинах.

Дно і внутрішні борти пісочниці забарвлюються в блакитний або синій колір. Саме цей колір допомагає моделювати водойми, небо від лінії горизонту. Після цього додатково необхідно промазати стики силіконом. Така пісочниця легко витримує як мокрий, так і сухий пісок.

Якими повинні бути розміри пісочниці?

Перший варіант. Пісочниця повинна бути виготовлена з урахуванням золотого перетину. Його розмір дорівнює 1,618033 см. Саме цей розмір позитивно впливає на нашу підсвідомість, заспокоює, допомагає проявитися внутрішнім силам. На жаль, в даний час потрібний розмір пісочниць спотворений, оскільки не береться до уваги саме золотий перетин. Розмір повинен бути обчислений наступним чином. Необхідно довгу сторону a розділити на золотий перетин і отримати коротку сторону b.

Наприклад:

80 см ÷ 1,618033 = 49,44 см 60 см ÷ 1,618033 = 39,082 см

Для виготовлення можно використати наступні розміри дерев’яних пісочниць для пісочній терапії, створені за золотим перетином:

80 см × 49, 44 см × 10 см 60 см × 39,08 см × 10 см

Останнє значення – висота бортів. Воно повинна бути не менше 10 см для того, щоб в динамічній грі пісок випадково не висипався.

Другий варіант. Класична юнгіанська пісочниця відповідає чітко-встановленим параметрам: розміри 50/70/8 см, дно і борти пофарбовані блакитним кольором (символізує водойми і небо). Дані розміри були встановлені не просто так. Саме цей простір комфортний для сприймання, тобто весь «пісочний світ» видно одним поглядом, не переміщуючи очей. Це дозволяє побачити картину цілком і завдяки цьому краще її усвідомити.

Яким же піском наповнювати пісочницю?

Будь-який пісок обов’язково необхідно, по-перше, просіяти, по-друге, промити, і, по-третє, просушити (наприклад, прожарити в домашній духовці). Підготовкою піску краще займатися влітку або купити вже призначений для пісочної терапії пісок у магазинах з товарами для рукоділля. Найкраще підійдуть його природні відтінки: світло-коричневий або сірий.

Добре мати в кабінеті 2 пісочниці – одна для мокрого,а інша для сухого піску. І не забудьте про кришку, якою пісочниця повинна бути накрита, коли не використовується.

ІГРи З КІНЕТИЧНИМ ПІСКОМ

Ігри з кінетичним піском здатні надовго зайняти дитину, адже він м’який, пористий, так легко ліпиться. Насправді, ігор можна придумати безліч, політ фантазії нічим не обмежений. Існують, як прості, розважальні ігри, так і розвиваючі, за допомогою яких можна непомітно, граючи, розвивати дитину.

Для ігор з кінетичним (живим) піском знадобиться: кінетичний пісок, формочки маленькі іграшки, зубочистки/палички (або інший підручний матеріал, яким можна писати/малювати), вантажна машина, дитячий посуд.

1. Пишемо/малюємо. Добре притиснувши пісочок, створюючи рівну поверхню, озброюємось зубочисткою/паличкою або іншим відповідним матеріалом і починаємо писати або малювати. Попутно можна влаштувати розвиваюче заняття – вчити цифри, букви. У грі малюк швидше їх запам’ятає.

2. Рахуємо. Крім букв можна ще освоювати рахунок. Ліпимо з піску пиріжки, кличемо гостей – рахуємо скільки прийшло звіряток в гості і скільки у нас пиріжків.

3. Більший-менший. Будуємо вежі з піску (можна також будувати пасочки, формувати кульки різних розмірів) і розкладаємо їх за величиною.

4. Довжина. Ми ліпимо кілька гусеней з піску і визначаємо, яка довша, яка найкоротша. І розставляємо їх по мірі зростання.

5. Фігури. Ліпимо різні фігури і називаємо їх. Можна так: мама зліпила коло і слідом малюк, ліпить коло і називає. Далі так з трикутником, квадратом, овалом, прямокутником.

6. Вчимо букви. На відміну від 1 пункту, правила гри трохи змінюються і ми букви не пишемо, а ліпимо з кінетичного піску. Після того, як буква буде готова – вимовляємо її назву.

7. Вчимося користуватися ножем. З піску формуємо ковбаску або батон, який пропонуємо малюкові розрізати за допомогою ножа. Після того, як малюк розріже ковбаску – порахуйте кількість шматочків, які вийшли.

8. Сенсорна коробка. За допомогою кінетичного піску можна обладнати безліч цікавих сенсорних коробок – посадити город, побудувати ферму і заселити її тваринами, все залежить лише від вашої фантазії.

Дійсно діє заворожуюче, коли сидиш, перебираєш-пересипаєш пісочок з руки в руку і спостерігаєш, як він «тікає», просочуючись крізь пальці.

9. Пасочки і формочки. «Літні» формочки, якими діти граються на вулиці в звичайній пісочниці, підійдуть для гри. З кінетичного піску пасочки ліпляться не так, як з «вуличним» піском. Якщо вуличний пісочок потрібно набрати в формочку, утрамбувати і швидко перевернути. Тут все набагато простіше – набраний пісочок не потрібно утрамбовувати, досить лише акуратно зрізати надлишки за допомогою ножичка і перевернути.

10. Скарб. Дітям дуже подобається грати в «хованки» з кінетичним піском. Просимо дітей відвернутися, ховаємо в піску маленькі іграшки, після чого просимо дитину знайти їх в глибинах піску.

11. Вантажівка. Чоловічки з лего-набору (або інші фігурки) завантажують за допомогою «лопат» (ложечок) повний кузов вантажної машини піску і вона їде далі, відвозить його на місце будівництва майбутнього будинку.

12. Сліди. Розрівнюємо пісочок так, щоб вийшла рівна поверхня. Потім по цій поверхні «ходимо» іграшковими звірятками, їздимо машинками і дивимося, які сліди залишаються. Можна ускладнити правила гри – малюк відвертається, мама в цей час робить відбиток якою-небудь іграшкою і просить малюка повернутися. Дитина вивчає слід, залишений на піску і намагається вгадати, кому він належить.

13. Готуємо їжу. Кінетичний пісок – ідеально підходить для рольових ігор в кухню. Можна готувати різні частування для іграшок, роздавати по тарілочках, «розливати» по чашках, нарізати іграшковим ножичком тортики, створені за пару хвилин з кінетичного піску, годувати гостей.

14. Кумедні личка. Урізноманітнити гру допоможуть підручні матеріали, такі як пробки від пляшок, ґудзики, зубочистки, за допомогою яких можна створювати личка, тварин.

15. Ліпимо. З кінетичного піску можна також ліпити різні фігурки – снігову бабу, гусінь, колобка, потяг, машинку і багато інших цікавих фігурок.

16. Закопування ручок ще одна розвага, яке може сподобатись малюкові і привести його в захват.

17. Гірка. Формуємо з кінетичного піску гору, уздовж стін якої робимо неширокі «доріжки» для маленьких м’ячиків. Після чого можна скачувати невеликі кульки за цими спусками.

18. Сюрприз. Напевно, всі в дитинстві закопували в пісочок скельця з гарними квіточками, намистинками, фантиками. Тепер це можна робити вдома під наглядом дорослих гра буде безпечна, але від цього не менш цікава.

19. В піску можна розігрувати сюжетні ігри. Ставити будиночки, які до того можна розмалювати на свій смак, заселяти їх тваринами і фігурками. Це дає надзвичайний терапевтичний ефект.

Кiлькiсть переглядiв: 291