Розвиток мови дитини

(консультація для батьків)

Чи замислювалися ви коли-небудь, яку величезну роботу виконує мозок вашого малюка в перші кілька років його життя. За цей час дитина засвоює рідну мову, а в двомовному середовищі - навіть дві. Як показує досвід, діти, які з певних причин не отримали в цьому віці необхідного мовного розвитку, пізніше з великими труднощами надолужують втрачене, вони відстають від ровесників не лише з розвитку мови, але й щодо мислення, емоцій та почуттів.

Розвиток мови дитини можна умовно розділити на дві частини: розуміння мови дорослих та власна активна мова. Чим більший запас слів пасивної мови малюка, тобто тих, які він розуміє, тим швидше почне їх вимовляти сам.

Усе починається з розуміння окремих слів. Чи знаєте ви, що спочатку ваша дитина сприймає не зміст слів, а лише інтонації.

Дитина розуміє, коли до неї звертаються дорослі, з другої половини першого року життя. Вже в 9-10 місяців вона усвідомлює багато слів і виконує певні дії на прохання батьків: подає іграшку, кидає м'ячик, показує певні предмети чи знайомих людей. Чим більше слів розуміє дитина, тим швидше буде поповнюватися її активний словник. Якщо у віці близько року маля активно використовує до десятка слів, то до кінця другого року життя воно застосовує вже майже триста слів, а до трирічного віку їх кількість сягає півтори тисячі. В цей час дитина практично вже може говорити та розуміти мову майже на тому ж рівні, що й дорослі.

Часто до трьох років те, що каже малюк, здатні "розшифрувати" лише близькі люди. Це відбувається тому, що його мова має ситуативний характер. Нерідко діти можуть розуміти багато слів, але активно використовують лише 10-15 найнеобхідніших, усе інше маля пояснює за допомогою міміки, жестів тощо. Це відбувається тому, що батьки створюють для дитини такі умови, в яких їй достатньо сказати "дай" і вказати на бажану річ, щоб її відразу отримати. Отже, в маляти немає потреби говорити більше. Така ситуація є логічною, коли дитині 9-10 місяців, але у два роки це примушує замислитися. Хоча варто поспостерігати за малюком протягом дня.

Запорука успішного розвитку мови

Розвиток мови відбуватиметься інтенсивно, якщо створити для малюка необхідні умови, які йому сприятимуть. Найкращий прийом - зробити вигляд, що не розумієте, чого просить дитина. Звичайно, ви добре знаєте, які бажання намагаються продемонструвати син чи донька, але не поспішайте проявляти своє розуміння. Перепитайте, чого саме хоче дитя, виконайте не те, про що воно говорить. Це примусить його активізувати власні мовні можливості, почуваючи себе кмітливішим, ніж мама. Таке заохочення дозволить дитині швидше оволодіти ситуативною мовою, котра відіграє величезне значення у процесі спілкування батьків та дітей.

У дитини закладений природний інтерес до людської мови та бажання слухати інших. Для того, щоб розуміння мови розвивалося ефективно, необхідно створити певні умови, що сприятимуть цьому процесу. Перш за все, дитина повинна постійно чути мову дорослих, і ця мова має також бути адресована малюку. Він повинен розуміти, що це не просто шумовий фон чи звуки, які нічого не означають. Коли ви звертаєтеся до дитини, то на початках супроводжуєте словами власні дії: "Зараз ми скинемо черевички. А тепер одягнемо сорочечку. Давай будемо пити водичку. Ти хочеш узяти цю іграшку? Зараз мама принесе її тобі". Причому, важливо, щоб батьки розуміли, що маля багато інформації отримує не із самих слів, а й із міміки та жестів, які супроводжують ці слова, а також з інтонацій, якими це говориться.

Малюк - чомучка

Дитина надзвичайно швидко навчається у період від року до трьох. Швидко зростає кількість слів, які вона розуміє, тобто, так званий, пасивний словник. Маля багато розуміє, але поки що не говорить саме. Найпершими словами, які починає розуміти малюк, є назви речей, що його оточують, імена дорослих, назви іграшок, зображень предметів, одягу та частин тіла й обличчя. До двох років дитина знає майже всі слова, які стосуються оточуючих речей, що говорить їй дорослий. Активно знайомлячись із навколишнім світом, у два роки ваш малюк має уявлення про призначення речей домашнього вжитку та особистої гігієни, правильно їх використовує. Відкриваючи для себе нові предмети, діти, перш за все, намагаються визначити їх функції, тому запитання "Що це?", "Як це називається?" надовго оселиться тепер у вашому домі. І в батьків повинно вистачити терпіння для того, щоб не лише називати предмет, який зацікавив дитину, але й аби розповісти, для чого він потрібен. На третьому році життя в лексиконі малюка з'явиться нове запитання: "Для чого?", "Чому?", яке вказує уже на достатньо високий рівень розвитку не лише його мови, але й мислення. Адже він вимагає пояснень причинно-наслідкових зв'язків явищ. Наші "дорослі" пояснення не завжди зрозумілі для дитини, але приносять їй задоволення.

Особливості дитячих "діалогів"

Незважаючи на всі успіхи малюка в розвитку мови, не варто думати, що він уже розуміє абсолютно все сказане вами. Дитяче мислення розвинене ще недостатньо для того, аби сприйняти те, що ви сказали, на зразок складних фраз, абстрактних висловлювань. Досвіду малюка ще не вистачає для того, аби правильно сприйняти ваші слова про те, що щось може бути небезпечним, розмірковувати про складні моральні категорії на зразок добра і зла. Тому не варто вимагати від дитини розуміння того, до чого вона поки ще "не доросла", не варто гніватися на власне чадо, яке не має терпіння вислуховувати, а тим більше дотримуватися ваших довгих повчань чи абстрактних міркувань. Усьому свій час. А наразі ваш малюк просто не здатний зрозуміти, про що йдеться.

В міру того, як дитина навчається розуміти звернену до неї мову, простішим стає спілкування з нею. Тепер вона радісно починає виконувати прохання дорослих, отримуючи особливу насолоду від того, що зрозуміла, чого від неї хочуть, і змогла усе правильно зробити. А це - перший крок до засвоєння правильних дій із предметами. Тепер речі, які оточують малюка від народження, окрім назви, отримують ще й специфічні функції, ті, які є звичними для дорослих, але абсолютно незнайомі для малюка.

Після того, як дитина уже має певний словниковий запас, в її мові почнуть з'являтися фрази із двох-трьох слів. Звичайно, важко очікувати, що вони будуть граматично правильними. Але тут надзвичайно важливо, аби малюк чув зразки правильної побудови фраз та вимови слів. Не зловживайте використанням "дитячої" мови. Ви можете порадіти в душі лінгвістичним відкриттям сина чи доньки, але самі намагайтеся говорити правильно, адже вживання дитячої манери розмови призупинить формування розуміння граматичної структури мови та правильної вимови слів. Це наче почати вивчати іноземну мову без належного розуміння граматики та уміння вимовляти слова. Пізніше доведеться перевчатися. То ж, не варто робити "ведмежу послугу" своїй дитині. Але не шарпайте маля щоразу, коли воно говорить неправильно. Цим ви можете "відбити" бажання розмовляти взагалі. Якщо малюк помилився, ви можете, наче для себе, повторити його фразу, але з правильним уживанням слів та граматичних структур. Пам'ятайте, що на цьому етапі найважливіше завдання для вас - заохотити дитину до спілкування з вами за допомогою мови. А помилки, які зараз є, свого часу неодмінно виправляться.

Дитина і мовна багатогранність

Діти отримують величезну насолоду від нового вміння - спілкуватися з людьми за допомогою мови. Вони захоплено повторюють усі нові слова, які чують, із задоволенням задають запитання, часто багато разів поспіль одні й ті самі. Бажання малюка спілкуватися часто переважає його надбання у цій сфері. Інакше кажучи, він прагне сказати більше, ніж поки що може: йому не завжди вистачає слів, аби висловити власну думку, маля не встигає швидко сформулювати потрібне речення тощо. Тому буває, коли дитина затинається, робить великі паузи. Це з часом минеться, і не варто звертати на такі моменти надмірну увагу, інакше дитя почне соромитися, і тоді вже точно проблеми можуть залишитися надовго.

У віці 2-3 років дитина поступово вчиться розуміти мову як вказівку, інструкцію, але з часом ви помітите, з якою увагою прислухатиметься ваш малюк до розповідей, незалежно від того, про що йтиметься. Ваш непосидько з однаковим інтересом вислуховуватиме не лише казочки, які ви йому читаєте або розповідаєте, не лише мультики по телевізору, але й ваші телефонні розмови з подругами або ж усі підряд телевізійні передачі. Дитина як губка вбирає в себе нові слова, використовуючи їх часом "у тему", а буває і ні. Іноді дитя буде вас тішити "перлами", принесеними із вулиці або почутими під час розмов, що призначалися зовсім не для його вух. Зараз ваш малюк сприймає і запам'ятовує абсолютно усі слова, навіть якщо не розуміє їх змісту. Йому приносить особливе задоволення повторення нових для себе звуків, словосполучень, слів. Іноді вже на другому році життя малюк може супроводжувати власні ігри розмовами із самим собою, не призначеними нікому, окрім себе. З часом ці бесіди будуть вестися подумки.

На завершення, кілька слів про те, що батьки можуть зробити для того, аби уміння спілкуватися за допомогою слів у вашого малюка розвивалося й приносило задоволення і вам, і йому.

Корисні поради

· Розмовляйте з малюком якомога більше. Ваша мова повинна бути граматично правильною, вимовляйте всі слова так, як потрібно, бо вживання "дитячої" мови зашкодить формуванню "нормальної" мови дитини.

· Будьте уважні до того, що намагається сказати вам малюк. Вислуховуйте його та давайте відповіді на усі запитання. Це - запорука успішного подальшого розвитку не лише уміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.

· Якщо дитина помиляється, коли говорить, ставтеся до цього поблажливо. Помилки - це необхідний етап розвитку мови, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що маля, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.

· Розвивайте уміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, які сприяють розвитку уміння слухати та чути: учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: "Ось чуєш, їде машина, а це гудить пилосос, а що це? Так, правильно, це йде будильник." Нехай малюк вчиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.

Часто діти вміють прекрасно отримувати усе бажане зовсім без допомоги слів. Їм буває достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: "Дай", як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мови як засобу спілкування з іншими людьми. Розуміти його будете лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

Учіть дитя невеликим віршикам, казочкам, адже, запам'ятовуючи їх та повторюючи, він вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.

Вчіть малюка будувати зв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує таке вміння як контекстна мова, тобто здатність уявити собі події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Для цього, розглядаючи книжечку, задавайте маляті запитання: хто це (собачка), яка собачка (біла, пухнаста, кумедна), що вона робить (гризе кісточку) тощо. А тоді, підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде уже сама придумати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.

Постійно вводьте нові слова, які зображають предмети навколишнього світу, явища та події. Обов'язково пояснюйте значення нових слів, що зустрічаються у мові, в оповіданнях чи віршиках, які ви читаєте. А ще можете погратися у «відгадайку»: нехай малюк сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.

Засвоюючи мову, дитя починає використовувати її не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У нього поступово формується так звана мова "для себе". Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим бурмотанням, словами, які не звернені ні до кого особисто. 3 часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюку, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: "Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?" Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішньої мови.

Якщо ви приділите розвитку мови дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов'язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього виробиться природне чуття мови, любов до слова - писаного чи сказаного. Приємного вам спілкування.

Дидактичні ігри та їх роль у розвитку зв'язного мовлення дітей з вадами мови

Важливим методом розвитку зв'язного мовлення дітей з вадами мови є дидактична гра. Вона забезпечує сприятливі умови для розв'язання педагогічних завдань з урахуванням можливостей дітей дошкільного віку. Для розвитку діалогічного мовлення , проводяться такі ігри, де мовна активність дітей займає основне місце.

Кожна гра для дитини - це процес пізнання краси , шлях до нового незвіданого і радості. Гра являється головно частино життя дитини, а особливо дитини з вадами мови. За допомого гри дитина знайомиться з навколишнім світом, засвоює зв'язки між дорослими, речами, починає розуміти свою роль в сім»ї та суспільстві. Ігри стимулюють всі види дитячої активності, самостійності , творчості. Саме гра готує дошкільника до вступу в доросле самостійне життя.

В основі гри-бесіди лежить спілкування логопеда з дітьми., дітей з логопедом і дітей один з одним. У грі - бесіді логопед часто діє не від себе , а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, а й підсилює бажання повторити гру.

Цінність гри-бесіди полягає в тому , що вона ставить вимоги до активізації емоційно - мислительних процесів: єдність слова, дії,думки й уяви дітей. Такі ігри виховують уміння слухати і чути запитання логопеда, запитання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження.

Дидактичні ігри на описування проводяться після того ,як діти вже навчилися розповідати на заняттях. Однією з умов проведення дидактичної гри є жвавість, певний ритм, активна участь усіх дітей . Якщо ж діти не вміють розповідати про предмети, гра може загубити свої цінні якості. В дидактичних іграх на описування можна закріплювати вміння дітей описувати предмети або картинку досить повно, послідовно, за суттєвими ознаками. Це такі ігри: « Чарівний мішечок», « Відгадай хто це?», «Магазин іграшок», « Подорож по кімнаті» та ін.

Дидактичні ігри мають чіткі правила , які логопед на початку заняття повідомляє дітям і яких вони дотримуються ході гри. Наприклад, в іграх типу загадки правило полягає в тому, щоб описати предмет, його характерні ознаки і властивості, не називаючи його. Незважаючи на те, що дидактична гра є засобом закріплення знань і умінь дітей, провідна роль у ній належить логопеду. Основними навчальними прийомами, якими користується тут логопед, є план та зразок розповіді - опису.

Найбільш корисними є ігри з роздавальним матеріалом, бо в них кожна дитина зацікавлена іграшкою чи картинкою, активно думає , намагається якнайцікавіше і правильно описати свій предмет.

Ігри з якими діти познайомилися на заняттях, можуть бути перенесені в їх самостійну діяльність поза заняттями.

Отже, важливу роль у розвитку зв'язного мовлення дітей звадами мови займає гра. Адже гра - супутник дитинства, провідна діяльність, під час якої коригується та розвивається дитяче мовлення й особистість в цілому. Яку гру вибрати , щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини? Як методично правильно організувати й провести її, дотримуючись певної системи? Під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями вам допоможуть запропоновані правила , які були виведені , спираючись на методику О.Барташнікова:

- пам'ятайте, саме що в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше , а головне воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетеся по допомогу до спеціаліста , тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.

- Організуйте постійне , добре освітлене робоче місце. Акуратно і зручно розмістіть ігровий матеріал , приберіть зі столу зайві речі , вимкніть радіоприймач і телевізор, подивіться на годинник , щоб зорієнтуватися , скільки часу триватиме заняття-гра.

- Не забувайте, що дитина тільки -но починає вчитися правильно розмовляти , і ваше завдання - допомогти їй у цьому.

Під час виконання ігрових завдань у неї ( особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощі . Не акцентуйте увагу на цьому, не дорікайте , коли в неї щось не виходить , якщо чогось вона не вміє . Не повторюйте за малюком неправильну вимову звуків. Розмовляйте з ним тільки правильно та своєчасно виправляйте.

- Кожна дитина - індивідуальність . ЇЇ розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку.

- Ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині , як грати в цю гру. Якщо потрібно проведіть попередню бесіду . Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку, закличку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей , спонукайте їх до складання закличок та лічилок до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом із нею.

- Якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи говоріть чітко , виразно, спокійно. Переконайтесь , що малюк розуміє значення всіх слів . За потреби у присутності дитини зверніться до словника.

- Ігрові завдання не повинні бути занадто простими ( малюкові нецікаво їх виконувати ) чи складними ( дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином , щоб воно відповідало вікові, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини. Адже найкраще знаєте свого малюка саме ви.

- Пам'ятайте що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси.

Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів.

Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Виявляйте свою кмітливість.

- може статися , що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається - відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступного разу він не зможе виконати завдання , незважаючи на ваші натяки й підказки, докладно поясніть спосіб вирішення , запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.

- Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу , а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення - заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи.

- Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам'ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно! Тільки за такою умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним.

- відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Не будьте байдужими та пасивними.

- Намагайтесь об'єктивно оцінювати свою дитину , відзначайте сильні та слабкі риси її характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних і коригування інших.

- Навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеного спілкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти , опанує рушійні фактори розвитку - три «само» : самоконтроль, самооцінка, способи самовдосконалення.

- Не соромтеся звертатися за допомогою логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків , використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.

Дидактична гра чи мовленнєва гра , за вмілого керівництва з боку дорослих , здатна творити чудеса. Щоденно проводячи ігри з дітьми , ви переконаєтесь, що саме гра для них - найефективніший засіб навчання та виховання, коригування й розвитку мовлення, особистості в цілому. Продовжуйте активно шукати відповіді на проблемні питання , спілкуватися з дітьми українською мовою , розвивати пізнавальний інтерес, допитливість. Пам'ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може грунтуватися на простих однозначних і готових рецептах . Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до запропонованого матеріалу. Шановні вихователі, логопеди, батьки, не сподівайтесь на швидкий ефект у навчанні, адже діти тільки-но починають знайомитися з рідною мовою. Отже, від вас залежить майбутнє дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного.

ЯК ПОДОЛАТИ ЗАЇКУВАТІСТЬ

Консультація для батьків

Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:

♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);

♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;

♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;

♦ зазнає труднощів на початку мовлення.

Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.

Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.

Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

Профілактика заїкуватості

♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.

♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).

♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).

♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.

♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.

♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.

♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.

Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.

Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.

Поради логопеда

1. Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.

2. Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).

3. Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.

4. Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.

5. Започаткуйте режим дня з обов'язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.

6. Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп'ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.

7. Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.

8. Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.

Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.

Будьте терплячі, успіхів вам!

Чому необхідні "пальчикові" ігри?

Рухи пальців та кисті впливають на розвиток дитини . Отже, чим більше ми допомагаємо синові чи донечці вправлятися у рухах рук, пальців, кисті, тим більше ми впливаємо на структури мозку.

Про взаємозв'язок рухів руки та мозку було відомо ще в ІІ тисячолітті до нашої ери в Китаї. Вважається, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла, розуму, підтримують у робочому стані системи мозку. Сучасні дослідження фізіологів підтверджують існування зв'язку між розвитком дрібної моторики руки та структур мозку. В роботах В.М. Бехтерева є висновки при те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

Дослідження М.М Кольцової показали, що кожен палець руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Розвиток рухів пальців передує появі артикуляції складів. Таким чином мовлення перебуває в прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про необхідність рухів пальчиків дитини. В різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задіяні руки та пальці. "Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а приходять на допомогу у скрутні хвилини плачу або болю, щоб організувати діяльність маляти впродовж дня, відволікти, створити приємну атмосферу в домі. Пропонуючи малюку таку гру, важливо зразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Дитина відтворює рухи наших рук, а в її гортані спочатку повторюються всі звуки, а через деякий час вже чуються відтворені склади, слова із запропонованої гри. Світ "пальчикових" ігор дарує радість і малятам і батькам.

***
Перший пальчик - наш дідусь,
Другий пальчик - то бабуся,
Третій пальчик - наш татусь,
А четвертий - то матуся,
А мізинчик - наш малюк.

***
Гой-да, гой-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.

(Грати спочатку лівою, потім правою рукою, а потім - обома руками. Від зап'ястка кисті руки з прямими зімкненими пальцями піднімати вгору, а потім, зігнувши пальці, - м'яко опускати вниз).

Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний - стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці всі вони схопились враз -
В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинати пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкатися всіх інших - "будити". Розкрити всі пальці після слова "враз").

***
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому - хліб місити,
А тобі - воду носити,
А тобі - в печі палити,
А тобі - дрова рубати,
А малому - замітати.
Тільки хліба напекли - танцювати почали.
Це робота не легка -
Витинати гопака.

(По черзі розгинати пальці, починаючи з великого).

***
Пташечки літають -
Крильцями махають.
А долоньки у діток,
Наче крильця у пташок.

(З рук скласти крильця і рухати ними).